діюча речовина: доксазозину мезилат;

1 таблетка містить 1,22 мг, 2,44 мг або 4,87 мг доксазозину мезилату (що еквівалентно, відповідно, 1 мг, 2 мг або 4 мг доксазозину);

допоміжні речовини: магнію стеарат, натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Антагоністи альфа-адренорецепторів.

Доксазозин є селективним блокатором α₁ підтипу постсинаптичних адренорецепторів.

Артеріальна гіпертензія. Доксазозин знижує системний судинний опір, але при цьому хвилинний серцевий викид у пацієнтів з гіпертензією змінюється неістотно. Максимальне зниження артеріального тиску звичайно відмічається через 2-6 годин після прийому доксазозину і асоціюється з невеликим збільшенням частоти серцевих скорочень у положенні стоячи. Доксазозин впливає більш виражено на артеріальний тиск і частоту серцевих скорочень у положенні стоячи. При тривалому лікуванні доксазозином толерантність до нього не розвивається.

Під час контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів (переважно з нормальним рівнем холестерину) було відмічено невелике, але статистично значиме зниження рівнів загального холестерину і холестерину ліпопротеїнів низької густини у сироватці крові, а також підвищення співвідношення рівнів холестерину ліпопротеїнів високої густини і загального холестерину.

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози. Вважається, що дія доксазозину при ДГПЗ пов'язана з селективною блокадою α_1A адренорецепторів, розташованих у стромі і капсулі передміхурової залози і шийці сечового міхура. Внаслідок цього усувається обструкція сечовивідних шляхів і відповідна симптоматика.

Повний лікувальний ефект звичайно виявляється протягом 2 тижнів після початку терапії. Збільшення максимальної швидкості потоку сечі більше ніж на 3 мл/с було відмічено у 32-42% пацієнтів, які одержували доксазозин. Доксазозин також значно послаблював обструктивні та іритативні симптоми ДГПЗ. Терапевтичний ефект зберігався протягом тривалого часу. Відкриті дослідження тривалістю до 4 років не виявили розвитку толерантності до доксазозину. При лікуванні доксазозином поліпшення уродинаміки і симптоматики було відмічено у хворих на ДГПЗ як з нормальним, так і підвищеним тиском крові.

Прийом їжі не чинить значного впливу на біодоступність доксазозину.

Артеріальна гіпертензія. Доксазозин-Апо показаний для лікування м'якої або помірної ессенціальної артеріальної гіпертензії. Для досягнення потрібного терапевтичного ефекту він застосовується в поєднанні з тіазидними діуретиками і/або іншими антигіпертензивними препаратами.

Доксазозин-Апо може застосовуватися в режимі монотерапії, якщо лікування іншими препаратами протипоказано внаслідок побічних ефектів або з інших причин.

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози. Доксазозин-Апо також показаний для симптоматичного лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ). Терапевтична дія (яка виявляється в збільшенні швидкості потоку сечі і поліпшенні відповідної симптоматики) починається через 1-2 тижні після початку прийому препарату і зберігається протягом усього періоду лікування (до 4 років під час клінічних досліджень). Хворим на ДГПЗ препарат можна призначати як при наявності артеріальної гіпертензії, так і при нормальному артеріальному тиску, оскільки доксазозин не викликає клінічно істотного зниження артеріального тиску у нормотензивних пацієнтів. У разі ж монотерапії доксазозином хворих на артеріальну гіпертензію і ДГПЗ забезпечується ефективне лікування обох захворювань.

Доксазозин-Апо протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістю до препарату або хіназолінів.

Доксазозин-Апо не слід призначати хворим з симптоматичною ДГПЗ при наявності таких супутніх захворювань і станів, як: хронічна затримка сечі, великий залишковий об'єм сечі (більш 200 мл), максимальна швидкість сечовипускання 5 мл/с і менше, хірургічне втручання на передміхуровій залозі в анамнезі, хронічний фіброзний або гранулематозний простатит, стриктура уретри, променева терапія на область тазу в анамнезі, камені в передміхуровій залозі, збільшення середньої долі передміхурової залози, камені в сечовому міхурі, епідидиміт у недавньому анамнезі, макрогематурія, нейрогенна дисфункція сечового міхура (при цукровому діабеті, паркінсонізмі, незагальмованому нейрогенному сечовому міхурі тощо), гідронефроз, рак передміхурової залози. Також доксазозин не можна призначати пацієнтам з інфарктом міокарда, транзиторними ішемічними приступами або цереброваскулярними епізодами в анамнезі за останні 6 місяців.

Перша доза або декілька перших доз Доксазозину-Апо можуть спричинити виражену гіпотензію (зниження артеріального тиску), особливо постуральну гіпотензію, і втрату свідомості. Подібний же ефект можливий при поновленні терапії після перерви тривалістю більше декількох днів. Постуральні ефекти найбільш ймовірні через 2-6 годин після прийому препарату.

Ймовірність синкопальних епізодів або надмірної гіпотензії може бути мінімізована шляхом обмеження початкової дози Доксазозину-Апо до 1 мг на добу з поступовим її підвищенням, а також обережного призначення будь-яких додаткових антигіпертензивних лікарських засобів. Пацієнти повинні уникати ситуацій, коли втрата свідомості може призвести до тяжких наслідків (наприклад, керування транспортними засобами, небезпечних робіт тощо), протягом 24 годин після прийому першої дози Доксазозину-Апо, після підвищення дози або при поновленні терапії після перерви.

У разі непритомності пацієнта слід покласти на спину. Якщо цей захід є недостатнім, можна призначити внутрішньовенне введення розчинів для збільшення об'єму циркулюючої крові, а також вазопресорні препарати. Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням для продовження терапії Доксазозином-Апо.

У поодиноких випадках (менше одного на декілька тисяч пацієнтів) терапія антагоністами α₁-адренорецепторів, зокрема доксазозином, асоціюється з розвитком пріапізму (тривалої (багатогодинної) ерекції пеніса, яка зберігається навіть після статевого контакту або мастурбації). Без своєчасного лікування це може призвести до постійної імпотенції, тому при появі тривалої аномальної ерекції необхідно негайно звернутися до лікаря.

Терапія Доксазозином-Апо не змінює перебігу ДГПЗ. Вона не може уповільнити або зупинити прогресування ДГПЗ. Також вона не може в такій мірі поліпшити відтік сечі, щоб значно зменшити залишковий об'єм (хоча в пацієнтів з вихідним залишковим об'ємом сечі > 50 мл спостерігається значне зниження середнього залишкового об'єму). У період терапії доксазозином зберігається ризик розвитку затримки сечі та інших ускладнень ДГПЗ.

Дотепер не визначено, наскільки ефективною і безпечною є довгострокова (> 4 років) терапія доксазозином хворих на ДГПЗ.

Симптоматика при раку передміхурової залози і ДГПЗ багато у чому подібна. Часто в пацієнтів є обидва ці захворювання. Тому хворих на ДГПЗ необхідно обстежувати до початку терапії Доксазозином-Апо з метою виключення рака передміхурової залози.

Доксазозин не слід призначати пацієнтам з рівнями простат-специфічного антигену (ПСА) > 10 нг/мл, якщо рак передміхурової залози не виключений.

Найбільш тяжким ортостатичним ефектом при терапії доксазозином є втрата свідомості, але можливі й інші симптоми, пов'язані зі зниженням артеріального тиску (наприклад, запаморочення, почуття порожнечі в голові). Необхідно з обережністю призначати доксазозин пацієнтам, робота яких вимагає постійної готовності й уваги, а подібні побічні явища потенційно можуть спричиняти проблеми. Пацієнтам необхідно рекомендувати лягати при появі симптомів зниження артеріального тиску і з обережністю підніматися з лежачого положення. Хворі повинні повідомляти про випадки запаморочення або серцебиття, щоб лікар міг відповідним чином скоригувати дози препарату. Пацієнтів необхідно інформувати про те, що Доксазозин-Апо може викликати сонливість, що може позначитися на здатності керувати транспортними засобами і механізмами.

У разі гіпотензії хворого кладуть на спину і призначають відповідне підтримуюче лікування.

Як і при лікуванні іншими лікарськими засобами, що метаболізуються в печінці, доксазозин необхідно з обережністю призначати хворим з порушеннями функції печінки або пацієнтам, що одержують препарати, які впливають на печінковий метаболізм.

При лікуванні Доксазозином-Апо пацієнтів з порушеннями функції нирок необхідний ретельний моніторинг їхнього стану.

Доксазозин-Апо не рекомендується застосовувати в період вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері явно переважує потенційний ризик для плоду.

Невідомо, чи виділяється доксазозин з жіночим молоком, тому необхідно з обережністю призначати Доксазозин-Апо в період лактації. Як правило, годування груддю в період лікування Доксазозином-Апо повинно бути припинено.

Безпечність й ефективність лікування доксазозином дітей не встановлені, тому Доксазозин-Апо не рекомендується призначати дітям.

Доксазозин-Апо необхідно з обережністю призначати літнім пацієнтам через можливість постуральної гіпотензії. Було відмічено, що з віком частота випадків постуральної гіпотензії і постурального запаморочення збільшується.

Більшість доксазозину (98%) зв'язується з білками плазми крові. Експерименти in vitro показали, що доксазозину мезилат не впливає на зв'язування з білками плазми крові людини дигоксину, варфарину, фенітоїну та індометацину.

Доксазозин призначався хворим, які одержували тіазидні діуретики, бета-адреноблокатори і нестероїдні протизапальні засоби. Неочікувані взаємодії не були відмічені. При комбінованому застосуванні доксазозину і тіазидних діуретиків або бета-адреноблокаторів спостерігався адитивний гіпотензивний ефект. Є обмежений досвід застосування доксазозину в поєднанні з інгібіторами АПФ і блокаторами кальцієвих каналів.

Доксазозин не впливає на концентрацію дигоксину в сироватці крові.

При одноразовому супутньому застосуванні доксазозину (1 мг) і циметидину (400 мг 2 рази на добу) середня площа під фармакокінетичною кривою для доксазозину збільшилася на 10% (p=0,006). Середнє значення C_max і середній час напіввиведення збільшилися статистично неістотно.

Дози Доксазозину-Апо підбирають індивідуально. Приймати препарат необхідно або зранку, або увечері. Прийом їжі не впливає на абсорбцію Доксазозину-Апо.

Якщо Доксазозин-Апо призначається в процесі антигіпертензивної терапії іншими препаратами, можливий виражений гіпотензивний ефект, тому такі пацієнти повинні перебувати під пильним медичним наглядом. Якщо в період терапії Доксазозином-Апо призначаються діуретики або інші антигіпертензивні препарати, може бути необхідним зниження і повторне титрування доз Доксазозину-Апо під пильним медичним наглядом.

Якщо терапія Доксазозином-Апо переривається на декілька днів або більше, лікування відновлюють з початкової дози.

Артеріальна гіпертензія: 1-16 мг один раз на добу.

Початкова доза Доксазозину-Апо для хворих на артеріальну гіпертензію становить 1 мг один раз на добу і її не слід перевищувати. Лікування починають з низької початкової дози для мінімізації постуральних гіпотензивних ефектів. Максимальне зниження артеріального тиску звичайно спостерігається через 2-6 годин після прийому дози.

Початкову дозу поступово збільшують для досягнення бажаного гіпотензивного ефекту. Звичайно підтримуюча доза становить 1-8 мг один раз на добу. Максимальна рекомендована доза становить 16 мг один раз на добу. При дозах вище 4 мг збільшується ймовірність виражених постуральних ефектів, зокрема синкопальних станів, постурального запаморочення і постуральної гіпотензії.

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози: 1-8 мг один раз на добу.

Початкова доза Доксазозину-Апо становить 1 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальних особливостей уродинаміки і симптоматики ДГПЗ дози Доксазозину-Апо можуть бути поступово збільшені до 2 мг, а потім до 4 мг і 8 мг (максимальна рекомендована доза) один раз на добу. Рекомендований період титрування доз – 1-2 тижні. У пацієнтів необхідно регулярно контролювати артеріальний тиск.

Доксазозин-Апо необхідно скасувати, якщо при досягненні максимально переносимої дози швидкість потоку сечі збільшується менше ніж на 25%, якщо побічні ефекти терапії турбують пацієнта більше, ніж симптоми ДГПЗ, або якщо в період терапії доксазозином у хворого розвиваються урологічні ускладнення внаслідок ДГПЗ.

Якщо передозування спричинило гіпотензію, пацієнта необхідно покласти на спину для нормалізації артеріального тиску і частоти серцевих скорочень. Якщо цих заходів недостатньо, уводять розчини для збільшення обсягу циркулюючої крові, а також, при необхідності, вазопресорні препарати. У разі передозування необхідно контролювати функцію нирок і при необхідності призначати відповідне підтримуюче лікування.

Оскільки майже весь доксазозин зв'язується з білками плазми крові, діаліз при передозуванні малоефективний.

Найбільш серйозною небажаною реакцією при терапії доксазозином була втрата свідомості (у 0,7% хворих). Вона була причиною скасування препарату в 0,2% випадків.

Нижче наведений перелік небажаних побічних реакцій з частотою ≥ 0,5%, відмічених під час контрольованих клінічних досліджень у 1679 пацієнтів (через ці реакції доксазозин був скасований у 7% випадків):

З боку серцево-судинної системи: запаморочення (14,6%), постуральне запаморочення (8,7%), набряки (6,6%), серцебиття (3,6%), вертиго (3,0%), тахікардія (1,6%), постуральна гіпотензія (0,9%), аритмія (0,8%), втрата свідомості (0,7%).

З боку шкіри і її придатків: висипання (1,7%), свербіж (0,8%).

З боку м'язово-кісткової системи: міалгія (1,3%), артралгія (0,8%).

З боку нервової системи: головний біль (16,5%), сонливість (4,9%), порушення статевої функції (3,5%), сухість у роті (3,4%), тривога/нервозність (2,3%), безсоння (2,2%), парестезія (1,7%), депресія/апатія (1,6%), підвищена пітливість (1,4 %), гіпестезія (1,6%), збудження (0,7%), припливи (0,7%), тремор (0,6%), нічні кошмари (0,5%).

З боку органів почуттів: порушення зору/акомодації (2,4%), кон'юнктивіт/біль в очах (1,2%), шум у вухах (0,8%).

З боку ШКТ: нудота (3,9%), діарея (2,9%), диспепсія (2,1%), біль у животі (1,6%), метеоризм (1,4%), запор (1,3%), блювання (0,7%).

З боку дихальної системи: задишка (3,9%), риніт (3,0%), носова кровотеча (0,8%), синусит (0,6%), бронхоспазм/бронхіт (0,5%).

З боку сечового тракту: часте сечовипускання (1,2%), поліурія (1,0%), нетримання сечі (0,8%), розлади сечовипускання (0,7%).

Ефекти загального характеру: стомлюваність/нездужання (14,8%), біль у грудях (2,7%), астенія (2,7%), м'язові спазми (1,7%), біль (1,3%), набряк обличчя (0,8%), збільшення маси тіла (0,8%), генералізований набряк (0,5%).

Гематологічні ефекти: зниження кількості тромбоцитів (3,9%), зниження кількості лейкоцитів (2,4%), зниження рівнів гематокриту (1,6%) і гемоглобіну (1,4%), зниження кількості нейтрофілів (1,0%).

Під час контрольованих і неконтрольованих клінічних досліджень, а також при пост-маркетинговому моніторингу були відмічені такі небажані побічні ефекти з частотою менше 0,5%, як: стенокардія, периферична ішемія, гіпотензія, парез, судомне посмикування, мігрень, амнезія, рухові розлади, емоційна лабільність, аномальне мислення, деперсоналізація, блідість, гіпертонія, атаксія, спрага, подагра, гіпокаліємія, лімфаденопатія, пурпура, біль у молочних залозах, алопеція, сухість шкіри, екзема, спотворення смаку, фотофобія, порушення сльозовиділення, підвищений апетит, анорексія, нетримання калу, кашель, фарингіт, припливи жару, біль у спині, інфекції, пропасниця/озноб, м'язова слабкість, інфаркт міокарда, цереброваскулярні епізоди, сплутаність свідомості, порушення концентрації уваги, блідість, паросмія, біль у вухах, камені в нирках, грипоподібні симптоми, пріапізм і жовтяниця.

Клінічно значимого несприятливого впливу на рівні калію, глюкози, сечової кислоти, азоту сечовини або креатиніну в сироватці крові не було відмічено. При терапії доксазозином спостерігалося деяке зниження кількості лейкоцитів у крові. Були відмічені поодинокі випадки підвищення рівнів печінкових трансаміназ.

Найбільш серйозною небажаною реакцією при терапії доксазозином була втрата свідомості (у 0,5% хворих).

Нижче наведений перелік небажаних побічних реакцій з частотою ≥ 0,5%, відмічених під час контрольованих клінічних досліджень у 665 гіпертензивних і нормотензивних хворих на ДГПЗ (через ці реакції доксазозин був скасований у 9% випадків):

З боку серцево-судинної системи: запаморочення (15,6%), набряки (2,7%), гіпотензія (1,7%), серцебиття (1,2%), тахікардія (0,9%), стенокардія (0,6%), втрата свідомості (0,5%), постуральна гіпотензія (0,5%).

З боку шкіри і її придатків: підвищена пітливість (1,1%), свербіж (0,5%), висипання (0,5%).

З боку м'язово-кісткової системи: міалгія (0,6%).

З боку центральної і периферичної нервової системи: головний біль (9,8%), парестезія (0,6%).

З боку автономної нервової системи: сухість у роті (1,4%), припливи (0,6%).

З боку органів почуттів: порушення зору (1,4%), кон'юнктивіт (0,5%), шум у вухах (0,5%).

Психіатричні ефекти: сонливість (3,0%), безсоння (1,2%), тривога (1,1%), зниження лібідо (0,8%), депресія (0,6%), нервозність (0,5%).

З боку ШКТ: діарея (2,3%), біль у животі (2,3%), диспепсія (1,8%), нудота (1,5%), метеоризм (0,8%).

З боку дихальної системи: задишка (2,6%), дихальні розлади (1,1%), риніт (0,8%), носова кровотеча (0,6%).

З боку репродуктивної системи: імпотенція (1,1%).

Новоутворення: рак (0,5%).

З боку сечового тракту: інфекції сечового тракту (1,2%), дизурія (0,5%).

Ефекти загального характеру: стомлюваність (8%), болі (2%), біль у спині (1,8%), біль у грудях (1,2%), астенія (0,8%), грипоподібні симптоми (0,8%), вірусні інфекції (0,6%), пропасниця (0,5%), збільшення маси тіла (0,5%), нездужання (0,5%).

Під час контрольованих і неконтрольованих коротко- і довгострокових клінічних досліджень були відмічені такі небажані побічні ефекти з частотою менше 0,5%, як: інфаркт міокарда, брадикардія, раптова смерть, блідість, гіперглікемія, подагра, лімфаденопатія, порушення функції передміхурової залози, порушення еякуляції, епідидиміт, сухість шкіри, генітальний свербіж, кропив'янка, макулопапульозна сип, еритематозна сип, загострення псоріазу, екзема, гіпестезія, гіпертонія, судоми литкових м'язів, сплутаність свідомості, порушення мови, атаксія, аномальне мислення, деперсоналізація, нічні кошмари, емоційна лабільність, порушення концентрації уваги, амнезія, біль у вухах, перекручення смаку, біль в очах, дефекти поля зору, катаракта, мелена, запор, блювання, гінгівіт, підвищений апетит, кашель, бронхоспазм, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит, пневмонія, затримка сечі, розлади сечовипускання, патологічні зміни в сечі, біль у нирках, нетримання сечі, цистит, артрит, ураження сухожиль, артралгія, грижа, озноб, припливи жару, алергічні реакції, сепсис, грибкові інфекції, гематурія, субарахноїдальна кровотеча.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі 15-25° C.

Упаковка. По 20 або 30 таблеток у поліетиленовій баночці, закритій поліпропіленовою кришкою.

Правила відпуску. За рецептом.

Назва та адреса виробника. Апотекс Інк., 150 Сігнет Драйв, Торонто, Онтаріо, M9L 1T9, Канада.

Apotex Inc., 150 Signet Drive, Toronto, Ontario, M9L 1T9, Canada.